1. Навчіться прощатися з дитиною швидко. Таким чином ви дасте їй зрозуміти, що впевнені в її вміння впоратися з собою.
2. Не затягуйте процес розставання. Дитина відчує ваше занепокоєння.
3. Покладіть дитині з собою якусь пам'ятну штучку або іграшку з дому, щоб вона нагадувала їй про вас.
4. Ніколи не намагайтеся вислизнути непомітно, якщо хочете, щоб дитина вам довіряла.
5. Придумайте який-небудь забавний спосіб прощання. Наприклад, ви можете спочатку поцілуватися, потім обійнятися, потім потертися носиками.
6. Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона за куплену їй іграшку поводила себе добре.
7. Будьте рішучі. Чітко дайте дитині зрозуміти, що які б істерики вона не закочувала, все одно піде в садок або школу. Якщо ви хоч раз поступитесь, надалі буде набагато складніше впорається з її примхами.
8. Запрошуйте після садка (школи) дітей, з якими ваша дитина знаходиться в одній групі, щоб вона могла швидше знайти собі друзів і період звикання до нового місця пройшов менш хворобливо.
9. Залучіть вихователя чи помічника вихователя. Вам потрібна людина, яка на новому місці буде радо зустрічати дитину.
10. Не дивуйтеся, якщо ви вже впоралися з проблемою, а вона знову виникла після хвороби дитини або після тривалих вихідних, коли дитина перебувала вдома.
       Пам'ятайте, що в боязні розставання немає нічого страшного, це лише свідчить про те, що між вами існує дуже тісний зв'язок. Треба запастися терпіння і рішучості впоратися з цією проблемою.

Кожен дорослий іноді стикається з дитячою істерикою, кожен пам'ятає, яким навантаженням (психологічним і фізіологічним) вона супроводжується. У такій ситуації, коли на вас дивляться сторонні люди, легко розгубитися або вийти з себе.

Як бути?
1. Пам'ятайте, що навіть найчудовіщі мами опиняються в таких ситуаціях і справа тут не в мамі, а в темпераменті і характері вашої дитини. Необхідно замислитися над причиною істерики дитини:
• дитині не вистачає вашої уваги, і вона таким чином прагне завоювати її (така звичка дуже швидко закріплюється і часто використовується в дорослому житті);
• дитина маніпулює вами, вона звикла таким чином здобувати все, що хоче.
Відрізнити маніпуляцію нелегко, але постежте за своєю дитиною: як саме вона плаче, що допомагає її заспокоїтися. Якщо ви зрозуміли, що вами маніпулюють, дайте дитині зрозуміти, що ви не схвалюєте її дії. Дитина втомилася, хоче спати, вона голодна: викорените причину, і істерика мине.
2. Якщо істерика в самому розпалі, знайшовши момент, коли дитина набирає повітря, щоб оголосити околиці новими криками, і дуже виразно і захоплююче почніть розповідати якусь захоплюючу історію.
3. Можна спробувати взяти дитину на руки, пригорнути до себе і чекати, коли все закінчиться, висловлюючи своє співчуття, бажано однією часто повторюваною фразою.
4. Головний засіб від істерик - не впадати в таке ж шаленство. Намагаючись зберігати спокій, висловіть своє співчуття дитині: "Я розумію, що ти зараз сердишся, тому що ми не можемо купити тобі ...", "Я знаю, як це прикро", "Коли ти заспокоїшся, ми поговоримо з тобою ". Дитина не почує вас з першого разу, але повторивши цю фразу двадцять разів, ви достукаєтеся до свого малюка і він буде вдячний вам, що ви не дали волю своїм почуттям (а як хотілося)! Домовтеся з дитиною, з'ясуйте причини її поведінки.
5. Діти 3-5 років цілком здатні зрозуміти логічні пояснення дорослих. Пора навчати дитину переживати і проживати неприємності, а не робити вигляд, що нічого не сталося. Звичайно, пояснити щось голосно кричащій дитині дуже важко.
6. По можливості забудьте, що на вас дивляться: ці люди й самі не раз потрапляли в таку ситуацію.
7. Коли буря грянула,минула, не дорікайте собі, не звинувачуйте дитину, її (бабусин, дідусів, батьків, мамин, тітчині) характер.