ШАНОВНІ БАТЬКИ І ДІТИ!
ЗАПРОШУЄМО ВАС В ЧАРІНИЙ СВІТ МУЗИКИ!
МУЗИЧНІ КЕРІВНИКИ ЛЕБЕДЕНКО ВІКТОРІЯ ЛЕОНІДІВНА ТА СТАРЧИКОВА МАРІЯ ЮРІЇВНА!
АРТИСТИ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ №363
МУЗИКОТЕРАПІЯ В ДИТЯЧОМУ САДОЧКУ
Важко переоцінити вплив музики на людину. Це живе невичерпане джерело натхнення. Музика може надати насолоду, але також одночасно може викликати сильне душевне переживання, збудити до роздумів, відкрити невідомий світ фантазій.
Невичерпні можливості музики впливати на внутрішній світ дитини особливо виділяють методику музикотерапії з ряду інших терапевтичних методик.
На сучасному етапі музична терапія далеко просунулася в дослідженні впливу музичного досвіду на розвиток особистості. Відповідь на запитання, чому музика настільки сильно торкається глибин нашої різноманітної особистості, потрібно шукати в минулому, коли ми ще були в материнській утробі й відчували музику ритму материнського серця, музику її тіла, музику її подиху й голосу. Жінка, яка носить у собі майбутнє життя, сама своїм духовним “баченням” ніби наносить “візерунки” на матрицю постнатального життя своєї дитини. Так мудра природа підготовлює дитину до сприйняття світу ще в утробі матері.
Багато досліджень довели, що музика посилює обмін речовин, посилює або зменшує м’язову енергію, змінює дихання, змінює кров’яний тиск, дає фізичну основу для емоцій. Дітям музикотерапія допомагає збагатити знання про навколишній світ, прищепити любов до музики, навчити слухати й розуміти, як і про що розповідає музика. Для того щоб музикотерапія позитивно вплинула на розвиток і виховання малят, необхідно враховувати особливості дітей.
“Музика, як будь-яке мистецтво, допомагає дітям пізнавати світ, виховує дітей”, – так визначив роль музики у формуванні особистості композитор Дмитро Кабалевський. У процесі музичних занять відкриваються широкі можливості для всебічного розвитку дітей. Емоційна сила музики, зміст пісень, що слухають і виконують діти, сприяють формуванню основ морально-естетичних якостей.
Педагоги дитячого садка помітили вплив музики на поведінку дітей. Методи музичної терапії можна розподілити на активну (експресивну) і пасивну (рецептивну). Музикотерапія як активна — це коли діти активно проявляють себе в музиці, так і пасивна — коли дітям пропонують музику тільки слухати. Музикотерапія — це спеціалізована форма психотерапії, яка заснована на музиці. Музикотерапія як цілісне використання музики в якості основного та ведучого фактора дії на розвиток дитини включає такі напрями, як вокалотерапія (співи), музикотерапія в рухах (танці, музично-ритмічні ігри), музикування на музичних інструментах та інші.
Так, ритмічні завдання, які надаються дітям у дитячому садку, допомагають активізувати та пробуджувати інтерес дитини до діяльності.
Якщо дитина проявляє себе в ритмі, це говорить про те, що в неї міцніє її вольовий початок, без якого неможливі ні навчання, ні робота. Ритмічні ігри дуже подобаються дітям. Найпростіший спосіб організації гри — повтор дитиною рухів дорослого. Дорослий виступає ведучим у грі-імпровізації, а дитина одночасно і спостерігає за ним, і намагається копіювати його. Дорослим зовсім необов’язково мати хореографічну підготовку для рухових імпровізацій. Основою для них послужить танцювальний досвід, що є в кожного, і звичайний вибір виразних рухів: кроки, стрибки, жести, міміка, рухи корпуса, пересування в просторі приміщення. Досить передати в рухах загальний характер музики, зв’язати пластику рухів із музичним звучанням.
Такі спільні ігри-імпровізації спрямовані насамперед на розвиток у дитини відчуття його емоційного благополуччя. Це відчуття в дитини буде пов’язано зі здатністю до природних, вільних, координованих рухів. Точність і спритність рухів, їхня відповідність пережитим емоціям, а головне, задоволення, яке дитина одержує під час рухів, — вірний показник її емоційного благополуччя. При цьому не треба спеціально вивчати з дитиною танцювальні рухи, псувати гру тренажем і проробленням деталей задуманої дорослим танцювальної композиції. Вільні, імпровізовані танцювальні рухи дорослого виступають тут головним і єдиним способом досягнення потрібного результату.
Дорослому треба своїми діями спонукати дитину до рухового заповнення всього простору кімнати, у якій проходить гра. Важливо, щоб весь ігровий простір був освоєний дитиною, щоб вона могла в ньому орієнтуватися і не боялася робити в кімнаті різноманітні пересування. Оскільки дорослий є ведучим у грі, він може продемонструвати дитині прийоми освоєння простору, підключивши вигадку, гумор і спритність. Наприклад: він може зненацька перемінити рух уперед на “задній хід”, наприкінці музичної фрази присісти на стілець, заплутати рух у центрі кімнати частими переходами в різні її кінці і т. д. Звичайно, ці дії мають відповідати характеру музики, перетворюватися у виразні епізоди або міні-сюжети. Діти ж сприймають подібні дії як забавні ігрові ситуації, що активізують їхню увагу і реакцію.
Варто розвивати здатність дитини попадати в метричну сітку, відчувати пульсацію. Досягти цього також можна за допомогою ігрових прийомів, зв’язуючи рухи з пізнавальними образами тварин або казкових героїв. Злагоджені, ритмічні рухи мають колосальний терапевтичний ефект. Особливо значним ефект ритмічного оstinato (від італ. Оstinato — багаторазово повторюваний ритмічний або мелодійний оборот) — згадайте всесвітньо відомий “Танець маленьких каченят”. Під час виконання колективом єдиного руху в єдиному темпі та ритмі за допомогою остинато створюється енергообмін усіх учасників у дійстві, який має спрямований психологічний ефект: це своєрідна терапія. Ритмічна впорядкованість рухів народжує в дітей позитивні емоції, діти відчувають радість від спільної діяльності в процесі ігрового спілкування, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.
На музичних заняттях діти знайомляться з музичними інструментами, пронизаються слуханням їхнього глибокого звучання. Поступово дитина вибирає той інструмент, який більше, ніж інші, хвилює її, збігається зі струнами її душі.
Особливість елементарного музикування в тому, що всі діти мають можливість проявити себе творчо. Діти стають творцями легко та із задоволенням, з радістю. Користуються можливістю не використовувати те, що існує, а вигадують самостійно.
Ставлення до музики в суспільстві трохи інакше, ніж раніше, музичне середовище заповнене естрадно-розважальною музикою, тому важливо підтримувати інтерес дітей до класичної і народної музики. За допомогою музичної психології ми намагаємося відродити в сім’ях традиції домашнього музикування. Цьому сприяє гра дітей на музичних інструментах разом із батьками вдома, а також підтримка їхнього захоплення батьками, завдяки чому стосунки в сім’ї стають теплішими й тіснішими.
Емоції впливають на всі психічні процеси: на відчуття, сприйняття, уяву, мислення, волю, пам’ять. Радісний, щасливий настрій дитини є основою її фізичного і психологічного здоров’я, доброзичливого ставлення до людей, навколишнього світу.
Дітям на заняттях із музикотерапії пропонується ігровий матеріал для розвитку тактильного сприйняття (м’які іграшки, ґумові іграшки за методикою М. Монтессорі). У віці від 1 року до 3 років у дітей починають проявлятися музичні здібності: емоційна чуйність, музичний слух, почуття ритму. На другому році життя діти можуть слухати невеликі музичні твори і не просто радіти, а й виражати свій емоційний стан — бадьорий, задерикуватий під час слухання пісні “Конячка” О. Тимчивої; спокійний, доброзичливий під час слухання пісні “Кішка” Ан. Александрова. У процесі формування музичного сприйняття стоїть завдання привчати дітей прислухатися до мелодії, слів пісні й упізнавати її під час повторного прослуховування.
Особливо важливою ланкою музикотерапії є формування музично-сенсорних здібностей у дітей дошкільного віку. Музичне переживання, власне кажучи, завжди є сенсорним, оскільки музика — і найпростіші співзвуччя, і складні образи — насамперед сприймається чуттєво. Тому сенсорні процеси є показниками цілісного сприйняття, розрізнення виразних почуттів, а також проявів, пов’язаних зі сприйняттям окремих властивостей музичних звуків, що особливо важливо для дітей молодшого віку. В основі розвитку їхніх музично-сенсорних здібностей лежить вслухування, розрізнення, відтворення чотирьох основних властивостей звука — висоти, тривалості, тембру, сили. Розвиваючи музичний слух дитини, до програми з музикотерапії включені музично-дидактичні ігри з певним змістом і правилами. В основі їх лежать навчальні завдання, спрямовані на освоєння різних властивостей музичного звука.
Дітям на другому році життя пропонуються дитячі інструменти та іграшки, з якими вони можуть пограти і потім угадати, який інструмент звучить, порівняти тихе й гучне звучання. Для дітей на третьому році життя музично-дидактичні ігри дещо ускладнюються. Ставиться завдання не лише розрізняти контрастні звучання, а й відтворювати їх. Наприклад: у грі “Чий будиночок?” дитині пропонується показати, як нявкає кішка (низький звук) або кошеня (високий звук). Вправи розвиваються залежно від поставленого дидактичного завдання й від психофізичних можливостей кожної дитини.
Виконанню поставлених завдань із музикотерапії сприяє програмний репертуар. Для дітей на другому році життя він складений із контрастних за характером творів, нескладних за змістом, які відбивають яскраві, близькі дітям образи (“Ах, вы, сени” — російська народна, спокійна “Колискова” М. Красева, “Конячка”, “Автомобіль” М. Раухвергера). Дітям на третьому році життя пропонується складніший репертуар. У ньому пісні, що відображають явища природи (“Осіння пісенька” Ан. Александрова, “Зима пройшла” Н. Метлова), близькі й зрозумілі дітям образи (“Заинька” М. Красева, “Лялька” М. Старокадомського), народні мелодії, інструментальна музика.
Важливим елементом музикотерапії є виразне виконання музичного твору. Разом із тим під час роботи необхідні наочні прийоми, що залучають дитину до музики, — показ іграшки. Дітям приємно слухати музику й дивитися на іграшку, про яку співається в пісні. Зорово сприйманий образ сприяє розумінню змісту виконуваної пісні, її запам’ятовуванню. Із цією метою застосовуються й персонажі лялькового театру, за допомогою яких інсценується зміст того або іншого твору.
Групова пасивна музикотерапія (прослуховування музики) проводиться два рази на тиждень, склад групи — 8-9 дітей. Музика допомагає змінювати настрій дітей, відволікає від розчарувань, зменшує тривожність.
У дитячому садку використовується прийом групової вокалотерапії. Співи — це важливий метод активної музикотерапії, тривалість заняття 10-15 хвилин, група з 8 дітей розташовується в замкнутому колі, ведучий співає разом з дітьми. Пісні підбираються відповідно до настрою групи. Не один рік у дитячому садку існує вокально-фольклорний гурток “Калинонька”. Діти з бажанням та задоволенням виконують українські пісеньки.
Кожен ранок у дитячому садку розпочинається з ранкових музичних привітань. Під чарівні звуки музики дітей запрошують до спортивної зали на ранкову гімнастику. У дітей створюється позитивний настрій, діти ефективно спілкуються. Музичні привітання налаштовують дітей на добрий настрій та успіх протягом дня.
Вихователі та музичні керівники, добре знаючи дітей, їхні інтереси, індивідуальні особливості, прагнуть зробити кожен день перебування дітей у дитячому садочку радісним та змістовним. З метою формування оптимістичного і життєствердного світогляду дошкільнят, гармонізації їхнього внутрішнього світу, вміння радіти життю в дитячому садку музичним керівником разом із вихователями за допомогою спеціально відібраної музики були розроблені сеанси практичної музикотерапії.
Сеанс “Доброго сну” — де зібрані колисанки у виконанні Віктора Непомнящего, Ірини Горбатюк, тріо “Либідь”, Лідії Михайленко, Ніни Матвієнко, Росави…
Слухаючи музику цього сеансу, діти швидко засинають їм сняться гарні сни. Колисанка — це музика з повільним темпом і чітким ритмом. Гіперактивним дітям цей сеанс заспокоює нервову систему.
Сеанс “Доброти” — цей сеанс містить музичні композиції зі старих добрих мультфільмів, музично-літературні композиції за дитячими казками, де звучать голоси казкових персонажів, пісні: “Большой секрет для маленькой компании”, “Настоящий, верный друг”, “Если добрый ты”… Ці пісні й сьогодні зігрівають любов’ю дитячі душі, вчать добрим, чесним і миролюбним відносинам з тими, хто оточує.
Сеанс “Наші друзі” — відбірка пісень про наших маленьких друзів — тварин та комах: “В траве сидел кузнечик”, “Два веселых гуся”, “Песня овечек”, “Песенка Муренки”, “Лесной олень”… Пісні минулого й сучасності втілюють душевну гармонію, демонструють еталони доброго, чуйного ставлення до братів наших менших.
Сеанс “Усмішки”. Усмішка — це духовний дар, вона дає кожному наснагу і примножує духовні здобутки. В цьому сеансі зібрані веселі, яскраві, мажорні пісні. Ці пісні створюють позитивний настрій, надають відчуття радості, віру в добро.
Сеанс “Звуки природи” — так звана екологічна музика. Усі звуки, що існують у природі, чинять підсвідомий вплив на психіку людини. Благотворно впливає шум листя і спів птахів — діти розслабляються і зливаються з природою. Шум хвиль позитивно впливає на емоційний стан дитини.
Музикотерапія також сприяє активізації пізнавальної й розумової діяльності. Діти багато про що дізнаються, уважно слухаючи музику.
Але найголовніше — це “школа почуттів”, що формується завдяки особливій властивості музики — викликати співпереживання слухачів.
Отже, залучення дошколят до різних видів музичної діяльності з використанням прийомів та методів музикотерапії, сприяє успішному розвитку їхньої творчої активності. Застосування творчих завдань, ритмічних ігор, сеансів музикотерапії в дитячому садку та вдома стимулює процес внутрішнього самовдосконалення дитини, створює широкі можливості для повноцінного розкриття всіх її потенціалів та відкриває перед нею ще один шлях збагачення її музичного досвіду.
БАЗОВИЙ КОМПОНЕНТ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ПРО МУЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
У Коментарі до Базового компонента дошкільної освіти в Україні розкрито зміст чотирьох сфер життєдіяльності дошкільника: "Природа", "Культура", "Люди", "Я сам", кожна з яких має свої змістові лінії.У сфері ""Культура" - три змістові лінії, кожна з яких охоплює відповідну субсферу життєдіяльності дошкільника, важливу для її особистісного зростання: "Предметний світ", "Світ гри", "Світ мистецтва". Пояснимо логіку об'єднання зазначених змістових ліній у сфері "Культура".Сфера життєдіяльності "Культура" Змістові лінії Предметний світ Світ гри Світ мистецтва Предметно-Ознайомлення Образо-Театралізованапрактична з предметним творче діяльністьдіяльність довкіллям мистецтво Музика Художня літератураНемовля ознайомлюється з навколишнім світом через свої дії з предметами і речами; дещо пізніше дитина відображає свої життєві враження в ігровій діяльності через різні сюжетні ігри, ролі, атрибути; паралельно з цим виникає і вдосконалюється її здатність передавати враження від життя словами, лініями, кольором, жестами, мелодією.Інтеґроване поняття культура уособлює досвід дошкільника, характер осмислення й відчуття ним навколишньої дійсності, здатність дитини регулювати власну активність суспільно схвалюваними засобами.Змістова лінія "Предметний світ" спрямована на ознайомлення дітей з об'єктами і речами рукотворного та духовного походження, результатами людської праці. Обрана схема розподілу цих матеріалів, за якою малюк ознайомлюється з предметами найближчого оточення (житлове середовище), і тим, що знаходиться на відстані (поза житловим середовищем). Матеріали, подані у цій сфері, спрямовані на розвиток у дітей практичної вправності, культури споживання і творчої діяльності, вміння ставити мету, діяти цілеспрямовано, долати труднощі, реалістично оцінювати власні досягнення. Саме тут педагог стикається з відсутніми у попередніх програмах, проте важливими для становлення особистості у дошкільному дитинстві поняттями, як-от: споживання, створення, цілепокладання, особисті зусилля, складність, труднощі, самооцінка. Усі вони безпосередньо стосуються такого ключового для нашої концепції поняття, як вектор віддачі, міра особистісного внеску дитини у власне зростання, ступінь її введення у життя, повнота реалізації своїх резервних сил.Змістова лінія "Світ гри" загалом містить знайомий практикам матеріал, проте більшою мірою, сконцентрований на особистості дитини, а не на її ігровій вправності як такій. Це й визначило завдання та основні напрями їх реалізації у змісті Базового компонента. Увагу зосереджено на грі як формі пізнання дитиною світу та відображення власних вражень про нього; визначенні та розгортанні ігрового сюжету як показника особистісної зрілості, життєвої компетенції, змістовності гри (це вкрай важливо нині, коли ігрові сюжети трансформуються у небажаному напрямі); оволодінні дошкільником правилами рольової поведінки; зв'язку його знань з ігровими можливостями; ролі іграшки як засобу формування світосприймання дошкільника, реалізації ігрового задуму, перетворення ігрового простору.Докладніше про змістову лінію (субсферу) "Світ мистецтва".Мистецька діяльність дошкільника - важлива складова системи естетичного виховання. Основна мета естетичного виховання - виховання культури почуттів - як естетичних і моральних, так і специфічних для мистецької діяльності (почуття лінії, форми, кольору, ритму, композиції, інтонації тощо).Мистецька діяльність об'єднує різні види образотворчої діяльності (малювання, ліплення, конструювання, аплікацію, роботу з природним матеріалом), а також словесну творчість, музикування, хореографію, художню працю. У ній узагальнено весь життєвий досвід дитини - чуттєвий, ціннісний, моральний, естетичний, пізнавальний, трудовий тощо.Специфіка мистецької діяльності дошкільника полягає в обмеженості її технологічного аспекту, з одного боку, в поєднанні з буянням дитячої фантазії, нескінченним рядом художніх образів - з другого. Самобутність останніх визначає мистецьку цінність духовних і рукотворних витворів дошкільнят, становить суть дитячої творчості. У контексті сказаного формування в дошкільному віці вмінь та навичок мистецької діяльності є засобом, а не метою естетичного виховання. Головне завдання мистецької діяльності у дошкільному закладі - розвинути у дитини сприйнятливість як базову особистісну якість, прищепити здатність "приймати", "передавати", "трансформувати", тобто бути споживачем і творцем культури.Тож послідовність навчально-виховної роботи в різних видах мистецької діяльності має такий вигляд: виховання емоційно-чуттєвої сфери - засвоєння елементарної інформації - оволодіння вміннями та навичками (технічними прийомами, засобами художньої виразності кожного виду мистецтва) - творча самореалізація дитини (образотворення у різних видах художньої діяльності, через різноманітні техніки, у роботі з різним матеріалом).Базовий компонент художньої освіти (сфера "Культура", субсфера "Мистецтво") є вихідним для шкільної освітньої галузі "Художня культура", в основі якої лежить принцип інтеґрації різних видів мистецтва. Отже, мистецьку діяльність дошкільників доцільно організовувати за принципом інтеґрації (гармонійного поєднання на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних фраґментів, живопису, поезії, виходом на образотворення в різних видах художньої діяльності - малювання, ліплення, аплікацію, музикування, мімічні та пантомімічні етюди).Найважливішими результатами опанування мистецької діяльності в дошкільному віці є усвідомлення дитиною себе суб'єктом творчості, митцем, здатним не лише відтворювати здобуті враження, а й інтерпретувати їх, збагачувати власним досвідом, творчо самовиражатися у різних видах художньої діяльності.Як відомо, музика - вид мистецтва, який істотно впливає на становлення особистості у дошкільному віці. Вона збагачує почуття та уявлення дитини, сприяє виробленню вміння відчувати ритм та мелодійність твору, формуванню здатності адекватно реагувати на них своїм голосом та рухами, розвитку інтересу до різних музичних інструментів та бажанню на них грати.У Коментарі до Базового компоненту дошкільної освіти в Україні сформульовано завдання музичного розвитку дошкільника, визначено основні показники компетентності дошкільника-випускника у світі музики та найбільш сприятливі для кожного з означених видів музичної діяльності педагогічні умови.Завдання музичного розвитку дошкільника:• підтримувати у дітей бажання слухати музику, емоційно на неї відгукуватися, розповідати про неї;• формувати досвід музичних вражень;• розвивати музичні здібності;• розвивати мислення й творчу уяву;• спонукати дітей самостійно визначати настрій, характер музичного твору, засоби музичної виразності;• удосконалювати вміння слухати музику, розрізняти її інтонацію, мелодію, змістове наповнення;• вчити слухати та диференціювати тембри інструментів;• вправляти в умінні визначати жанрову належність музичного твору;• формувати здатність створювати музичний образ;• збагачувати уявлення про композиційно-формотвірний бік музичного твору;• розвивати бажання та вміння втілювати у творчих рухах настрій, характер музичного образу; підтримувати бажання дітей передавати настрій музичного твору в малюнку, театральному дійстві, літературній творчості. Основні показники компетентності дошкільника-випускника у світі музики:1. Обізнаність дитини з творами мистецтва. Вміє слухати музику. Визначає емоції та почуття, що їх вона передає. Має елементарні уявлення про інструментальні та вокальні твори, їх виконання. Впізнає окремі твори з класичної і народної спадщини (вітчизняної та світової). Проявляє інтерес до різних видів музики. Може назвати прізвища окремих композиторів. Розрізняє та обґрунтовує своєрідність музичних жанрів (пісні, танцю, маршу), може їх порівняти.2. Здатність створювати музичний образ. Втілює у співах, рухах, музикуванні характер музики. Може співвіднести власне виконання з виконанням фахівців. Творчо сприймає музичний образ, асоціює його з власними життєвими враженнями. Може дати творові цілісну характеристику. Розрізняє властивості звуку, засоби виразності (темп, висоту, динаміку).3.Художньо-практична діяльність. Уміє у такт музики, гра¬війно, розкуто рухатися. Використовує виразні рухи, міміку, жести, відповідні мелодії.Володіє навичками гри на дитячих музичних інструментах. Уміє обирати музичний інструмент для певного ігрового сюжету. Виражає рухами емоційний стан, зміст танцю. Володіє елементарною танцювальною технікою.4. Дитяча творчість. Має досвід музичної імітації. Імпровізує пісенний, ігровий, танцювальний образи. Вміє музично-пісенно-пластично оформити гру. Робить спроби творити музику. Дістає задоволення від самовираження в діях під музику.Система педагогічної роботи з музичного виховання спрямована на розвиток музичності дошкільника, його музичних здібностей, становлення всіх основних форм музичної діяльності - слухання музики, музичних рухів, співів, гри на дитячих інструментах та музичної гри-драматизації .Музичний репертуар має включати класичну музику різних епох та стилів, фольклор, сучасну музику. Педагог має створити умови, за яких дитина охоче долучатиметься до всіх видів музичної діяльності, братиме в них активну участь, не лише репродукуватиме запропонований дорослим музичний образ, а й намагатиметься імпровізувати, виявлятиме творчість. Розглянемо педагогічні умови, які найбільш сприятливі для кожного з означених видів музичної діяльності.Співи. Лише позитивні емоції викликають у дитини бажання співати. Важливо правильно вибрати пісню. При цьому необхідно враховувати кілька моментів: активний словниковий запас дітей, їхні фізичні дані, музичний досвід, емоційний стан. Пісня має бути зрозумілою дітям, цікавою за змістом, з приємною мелодією, коротким текстом, легкими для вимови словами.Слухання. Діти мають слухати гарну музику, що сприяє радісному настроєві, оптимістично налаштовує, збагачує життєвими враженнями, запрошує до активних дій, закладає основи художнього смаку не лише на музичних заняттях, а й поза ними. Інструментальні п'єси та пісні у виконанні дорослих і дітей розвивають музичні здібності. Особливого значення набуває використання педагогом знайомих мелодій у поєднанні з новими. Бажано пропонувати дітям для прослуховування мелодії, що їх виконують на різних інструментах. Корисно інтеґрувати прослуховування музики з читанням літературного матеріалу, розгляданням малюнків, різними іграми та розвагами.Музичні рухи. Старші дошкільники спроможні не лише відтворювати показані їм дорослими рухи під певну музику, а й пропонувати інші, музично обґрунтовані й доцільні. Важливо надавати їм можливість вправлятися у цьому вмінні, діставати від таких вправ задоволення. Можна варіювати інструкцію, пропонуючи дітям виконувати рухи точно, чітко, по-своєму. Треба створювати умови для прояву дітьми вміння урізноманітнювати свої музичні рухи, ходити, бігати, стрибати.Таночки. Рухи під веселу музику дають дітям задоволення, допомагають їм поступово розрізняти дво- і тричастинну форми музики. У таночках діти мають вправлятися у таких рухах: плесканні у долоні, хлопанні по колінах, притупуванні ногами, погойдуванні на двох ногах, біганні на носочках, стуканні підборами, почерговому виставлянні ніг, кружлянні, виконанні "пружинки", обертанні корпуса вправо-вліво, триманні рук на поясі, їх розведенні тощо.Музичні ігри. Музична гра - кульмінація, емоційна вершина музичного заняття. Важливо не позбавляти малюків цієї радості, не обмежувати можливості кожної дитини побути у головній ролі. Якщо дошкільники активні, не намагаються усунутися від участі у грі, це свідчить про їхній психологічний комфорт, відчуття повноти життя, фізичного та емоційного добробуту. Важливо, щоб солістом був не лише дорослий, а й діти - учасники гри.Дитячі святкові ранки. Завдання педагога - подбати про те, щоб святкові ранки були справжніми святами для дітей, а не концертами для дорослих або звітом для перевіряючих. Основою дитячого ранку має бути гра - веселе, захопливе дійство, а не жорстко реґламентована, організована й унормована дорослим діяльність. Не варто переобтяжувати святкову програму віршами й колективними танцями, доцільно передбачити можливість вільної музичної діяльності.Музична діяльність має передбачати певну регулярність, часові межі, послідовність, вона має бути гнучкою, зорієнтованою на реальну життєву ситуацію, емоційний та фізичний стан дітей, базуватися на принципі добровільності. За кожною дитиною має бути право вибору, прийняття власного рішення, надання переваг комусь-чомусь. Практика давно підтвердила реальність і доцільність періодичного використання музичним керівником прийому запрошення на заняття, для участі у грі, на танець лише за бажанням. Завдання дорослого полягає не в тому, щоб сказати: "Роби так, бо так треба", а в тому, щоб сама дитина сказала: "Я робитиму це тому, що хочу".Головне в музичному розвиткові дошкільника - "занурити" його розмаїття музики, навчити "жити" нею, ознайомити з різними засобами виразності, образними рухами, навчити орієнтуватися у просторі, бачити себе серед інших, бути сприйнятливим до музики, вправним, оптимістично налаштованим. Чим старшим стає дошкільник, тим складнішими мають бути пропоновані йому музичні твори: якщо раніше домінували зображувальні моменти, то тепер потрібно підсилити виразні; якщо на попередніх етапах використовувалися невеликі за обсягом, прості за формою й музичними образами твори, то вони стають дедалі розгорнутішими та складнішими. Важливі: використовувати музику в аудіо- відео-записах, вірші, художню грозу, діафільми, діапозитиви з творами живопису, архітектури, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва. Дуже корисно відвідува¬ти з дітьми оперні та балетні вистави, концерти, музеї. За інтеґрацією різних видів мистецтва - майбутнє.Сучасні науковці з дошкільного виховання А. Богуш, Н. Гавриш, Т. Котик розглядають такі два види музичної діяльності, що їх здійснюють у дошкільному закладі. Перший пов'язаний із залученням дітей до мистецтва музики. Це слухання класичної і сучасної музики, заучування пісень і танців, оволодіння елементарними навичками гри на музичних інструментах. Означений вид діяльності вимагає певного рівня розвитку музичних здібностей, про які зазначалося вище.Другий вид музичної діяльності пов'язаний з грою і художньою літературою, тобто це різного роду музичні ігри, змістом яких є художні тексти: ігри-драматизації у музичному супроводі, народні хороводні ігри зі співом, діалогами, рухами, дитячі оперні вистави за казками, розігрування українських народних пісень під музику та заняття під музичний супровід. Цей вид діяльності одержав назву "музично-мовленнєва діяльність", тобто діяльність, побудована на основі відтворення дітьми змісту знайомих художніх творів у супроводі музики, розігрування художніх образів, які слугують засобом творчого самовираження дитини.Отже, на думку науковців, музично-мовленнєва діяльність - один із видів художньо-мовленнєвої діяльності, що пов'язаний з вербалізацією музичних образів (у різних типах висловлювання), які сприймає чи відтворює дитина у різних способах музично-ритмічної активності. Формування культури художньо-естетичного сприймання музичних творів, їх елементарного аналізу неможливе без участі мовлення. Водночас створені під впливом художніх вражень образи, втілені в будь-яких типах зв'язних висловлювань, збагачують можливості їх яскравого вираження в танцях, співах, музикуванні тощо.Крім того, на кожному музичному занятті використовують музично-дидактичні ігри, які обов'язково передбачають і завдання з розвитку мовлення дітей. Музично-дидактичні ігри - це ігри пізнавального характеру, спрямовані на збагачення та закріплення знань, пов'язаних з музичною діяльністю, активізацією у словнику дітей назв жанрів музичних творів, музичних інструментів, нот, іграшок під музичний супровід.Отже, взаємозв'язок музичної та мовленнєвої діяльності виховує в дітей естетичні піднесені почуття, розвиває музичний і поетичний слух, стимулює образне мовлення дітей, активізує мовлення й художньо-мовленнєву діяльність.Кінцевим результатом музично-мовленнєвої діяльності в дошкільному закладі має стати сформована музично-мовленнєва компетенція у дітей.Музично-мовленнєва компетенція ~ це важлива складова художньо-мовленнєвої діяльності, що відбиває глибинну емоційно-чуттєву, художньо-образну єдність музичних та мовленнєвих образів; взаємозбагачення, увиразнення як музичних, так і мовленнєвих способів образо творення дітей.У музично-мовленнєвій компетенції віддзеркалюється рівень особистісного розвитку дитини, її художньо-музична навченість, розвиненість та рівень її мовленнєво-музичних здібностей.Треба пам'ятати, що музична діяльність дітей дошкільного віку - це різні способи й засоби пізнання дітьми музичного мистецтва (а через нього - довкілля й самого себе), за допомогою яких здійснюється музичний і загальний розвиток.
Музыкальные инструменты у вас дома
Как приятно, когда ваш ребёнок легко подпевает впервые услышанную мелодию, звучащей по телевизору песни. «Надо же! Да у него талант!» -подумаете вы. И хотя мы все помним выражение «медведь на ухо наступил», всё же музыкальные способности РАЗВИВАЮТСЯ! Что же помогает им развиться? Конечно же, музыкальные занятия в детском саду. Материал, изучаемый детьми на музыкальном занятии настолько велик и разнообразен, что его объёму и разнообразию может позавидовать даже занятие по развитию речи в детском саду. Это и песни с распеваниями, и танцы, и упражнения для красивого движения. А ещё слушание, игра на детских музыкальных инструментах, да и просто музыкальные подвижные игры. Конечно, всё это в купе не может не дать положительный результат, особенно если ребёнок регулярно посещает музыкальные занятия. Но… Всего этого бывает недостаточно. Очень хотелось бы, уважаемые родители, чтобы музыкальное воспитание проводилось и в семье. Ведь это не только разовьёт музыкальные способности вашего чада, но и подарит вам обоим радостные минутки совместного творчества! А как? Да очень просто! Вашими первыми помощниками станут МУЗЫКАЛЬНЫЕ ИНСТРУМЕНТЫ! Вспомните, с каким интересом ваш малыш держал свою первую погремушку в возрасте 3-4 месяцев. Как потешно сосредотачивал на ней свой взгляд поначалу. Ну а потом он стал самым настоящим первооткрывателем, когда первый раз зазвенел погремушкой сам! Музыкальные инструменты всегда привлекают детей. Так почему же нам не подарить детям радость общения с ними? Обучаясь игре на музыкальных инструментах, дети открывают для себя мир музыкальных звуков и их отношений, осознаннее различают красоту звучания различных инструментов. У них улучшается качество пения (чище поют), музыкально-ритмических движений (четче воспроизводят ритм). Многим детям игра на детских музыкальных инструментов помогает передать внутренний духовный мир. Конечно, сначала это будут погремушки, колокольчики. Кстати, владеть колокольчиком не сразу получится. Вы должны объяснить ребёнку, что держать колокольчик нужно двумя пальчиками за «ушко». Только тогда звук будет громким. Затем, можно попробовать играть левой рукой (сначала мама, потом дочка) Получилось? Гораздо легче ребёнку будет обращаться с бубенцами, это тоже колокольчик, но закрытый. Причём, бубенцы бывают самых разных видов – на деревянной ручке, на тканевом манжете, в форме погремушки. Следующим музыкальным инструментом может стать бубен. Очень важно помогать ребёнку держать бубен правильно. При ударе бубен остаётся на месте, не опускается и не взлетает вверх, он просто стоит на месте, а другая рука ударяет по бубну и отскакивает от него, словно от горячего утюжка. Важно, чтобы ребёнок быстро убирал ручку с мембраны бубна, иначе он не успеет сделать следующий удар. Научились играть? Попробуйте пофантазировать! Как идёт медведь? Вот так. (медленные удары по бубну) А как бежит мышка? Вот так. (быстрые удары по бубну) А что если добавить музыку? Играть под музыку на бубне нужно медленно, только на сильную долю. Покажите вашему малышу, как это делаете вы. Пусть послушает и попробует сам. А вот если бубна будет два или три, то успех и счастье всех членов семьи обеспечены! Следующим инструментом, наверное, станет барабан. Играть на нём нравиться всем, но особенно мальчикам! Так пусть барабанят, зато изрисованных обоев в квартире будет значительно меньше! Лучше, если ребёнок будет играть двумя руками, это разовьёт координацию рук и поможет более слабой левой руке. А как здорово будет, если малыш будет одновременно шагать и маршировать, как на параде. Это позволит ребёнку научиться контролировать не только руки, но и всё тело! Не так сложны, как кажутся для детей ложки. Просто их не нужно пытаться сразу профессионально держать. Можно их взять в две руки, как будто мы играем не на ложках, а ладошками. Вашему ребёнку очень понравится звук деревянных ложек. Когда малыш вдоволь настучится, можно предложить ему поиграть под музыку. Лучше, если музыка будет в народном стиле. И здесь уже можно импровизировать: играть в медленном темпе, потом в быстром, а потом чередовать. Всё это принесёт ребёнку не только радость, хорошее настроение, но и значительно разовьёт его чувство ритма. Очень привлекают детей и более сложные музыкальные инструменты. Такие как металлофон или ксилофон (такой же инструмент, но с деревянными пластинами). Сразу скажем, что покупать лучше большой инструмент, это поможет ребёнку попадать палочкой на клавиши. Палочку нужно свободно держать в руке, чтобы она могла «дышать», т.е. свободно подниматься и опускаться. Правильно палочку нужно держать тремя пальцами, большой на палочке, а второй и третий под ней, тогда звук будет звонким и красивым. Попробуйте разучить с ребёнком простейшие мелодии, такие, как «Два весёлых гуся», «Василёк». Ещё интереснее и легче будет играть ребёнку глиссандо, т.е. игра одним движением палочки по всем пластинам. Можно играть глиссандо и вверх и вниз. Уверяю вас это очень понравится вашему малышу. А хотите поиграть? Для этого вам понадобится лесенка из 5 ступенек, игрушка из киндера и металлофон (ксилофон). Пусть сначала мама сыграет мелодию на металлофоне сверху вниз, а ребёнок покажет киндером направление мелодии (вверх по ступенькам или вниз). Но музыкальный инструмент должен стоять за ширмой или так, чтобы его не было видно ребёнку. Потом играть на инструменте может малыш. Важно, чтобы он играл каждую ноту сверху вниз или снизу вверх, не пропуская ни одной. Вы увидите, что поначалу малыш затрудняется, но постепенно его звуковысотный слух разовьётся и ребёнку станет легко! Очень красивый, просто «волшебный» звук извлекает треугольник. Но, с ним не просто обращаться. Держать треугольник нужно за ремешок. Если вы будете касаться рукой треугольника, то долгого и красивого звука не получится. Металлическая палочка должна очень легко касаться треугольника и тут же отклоняться от него, тогда ничего не будет мешать инструменту радовать вас своим нежным, полётным звуком. Конечно, это далеко не полный перечень детских музыкальных инструментов, но они помогут вам войти в мир музыки, путешествие по которому вы продолжите сами. Дорогие родители! Детские музыкальные инструменты разовьют у вашего малыша чувство ритма, музыкальную память, звуковысотный и тембровый слух, координацию между музыкой и движением, научат владеть двумя руками, улучшат мелкую моторику, помогут выразить своё настроение в музыке. Но, самое главное – они научат вашего ребёнку ЛЮБИТЬ МУЗЫКУ и получать огромное удовольствие от общения с ней, научат вас с малышом лучше понимать друг - друга и подарят много счастливых минут!
Восени дітям подобається співати пісню "Листопад" (Філіпенко)
1 к. Затихає ліс, порожніє сад,
Скрізь кружляє, стелиться листопад.
Приспів:
Листо-листопад,
Листо-листопад,
Затихає ліс, порожніє сад.
2 к. Простеля туман сиві килими,
Осінь повертається до зими.
Приспів:
Листо-листопад,
Листо-листопад.
Затихає ліс, порожніє сад.
Сьогодні я вам пропоную вивчити з малятами "Весняночку".
"Вийди, вийди, сонечко".
1. Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір'ячко.
2. На весняні квіточки,
На маленькі діточки,
Там вони граються,
Тебе дожидаються!
Молодший дошкільний вік.
Музична діяльність.
Вікові можливості.
Дитина охоче слухає різні музині твори, орієнтується в загальному характері мелодії, настрої, що нею передається, вловлює тембр різних інструментів (фортепіано, скрипки, флейти, арфи), диференціює звучання голосів (соло, хор), відчуває красу людського голосу, емоційно відгукується на музичні твори.
Молодший дошкільник легко набуває співочих навичок. Здатність інтонувати мелодію голосом ще не сформована. Співочий голос здебільшого слабкий, хрипкуватий, дихання коротке, артикуляція нечітка. Зароджується тип співочого голосу. Дитина охоче співає нескладні пісні, виконує їх виразно та музикально; володіє навичками розподілу дихання, здатна до правильної постави корпуса тіла під час співу.
Музичний рух – один з найулюбленіших видів музичної діяльності молодшого дошкільника. Він підстрибує, «підтанцьовує» під веселу музику, уважно слухає спокійну мелодію, відтворює образні рухи та нескладний сюжет під музику, фантазує вільними й виразними танцювальними рухами, пластикою, що відтворює характер мелодії. У дитини розвинене м’язове почуття, вона вміло чергує напругу й розслаблення, відчуває рими, використовує у танцювальних рухах міміку і пантоміміку, водить хоровод, виконує образні та парні танці. На кінець молодшого дошкільного віку використовує виразні рухи, жести, міміку для відтворення образів тварин, птахів, людей.
&;nbsp; Малюк проявляє інтерес до різних дитячих інструментів. Охоче їх досліджує, вивчає; прагне здобути з їх допомогою різні звуки, запитує про назву та будову кожного. Основний вид його музичної творчості – імпровізація. Молодший дошкільник спільно з дорослими музикує на різних інструментах, підбирає по слуху мелодії.
У повсякденному житті дитина четвертого – п’ятого років життя охоче виконує ігрові та рольові дії, бере участь у музичній грі – драматизації, легко розв’язує прості ігрові задачі, стежить за розвитком сюжету, вчасно включається в дію, вносить елементи творчості у рольову поведінку, музичний рух, мовне інтонування. Вона досить виразно рухається, співає, танцює у відповідності з образом та характером музики гри – драматизації.
Завдання розвитку.
Підтримувати бажання дитини слухати музичні твори від початку до кінця; відчувати і визначати загальний характер, настрій, образність п’єси; стимулювати емоційний відгук на музику; збагачувати музичні враження; спонукати висловлювати думки щодо прослуханих творів; Диференціювати звучання різних голосів та інструментів. Стимулювати бажання підспівувати дорослому, протягувати довгі звуки, чітко їх артикулювати, інтонувати мелодію голосом, прислухатися до свого співу, співу однолітків, звучання інструментів; радіти співу.
Вправляти дитину у природній, виразній пластиці, розвивати вміння відображати характер музики різними танцювальними рухами; формувати почуття музичного ритму, вміння супроводжувати музично-рухові етюди ігрового характеру виразною мімікою і пантомімікою; вчити водити хороводи, танцювати парні та образні танці.
Ознайомлювати з різними дитячими музичними інструментами; вправляти в розрізненні їх на слух, відтворювати найпростіші ритмічні малюнки, імпровізувати. Формувати вміння виконувати рольові дії в грі – драматизації, приймати уявну ситуацію, дотримуватися певних правил розміщення й руху в просторі сценічного майданчика, разом з дорослими виготовляти декорації та елементи костюмів.
Організація життєдіяльності.
Буття молодшого дошкільника має сприяти розширенню його музичного досвіду, збагаченню вражень про різноманітність мелодій, способи їх виконання голосом та на різноманітних інструментах, розвитку м’язового почуття та відчуття ритму, вміння орієнтуватися в просторі, використовувати в танцювальних рухах міміку і пантоміміку, імпровізувати, відтворювати найпростіший ритмічний малюнок з допомогою хлопків, притупів та гри на дитячих інструментах; в іграх – інсценівках тощо.
Спільне з дорослими слухання музичних творів у сім’ї й дошкільному закладі сприяє розвитку музичного смаку, індивідуальних уподобань, уміння розпізнавати прослухане за жанром, темпом і тембром звучання («На що схожа?», «Про що розповідає?» тощо). Важливо використовувати для прослуховування високохудожні й доступні дитині музичні твори, коментувати їх, виявляти повагу до її думки щодо кожного. Доречно пропонувати малюкові «намалювати» мелодію фарбами, олівцями, фломастерами, придумати оповідання читанок з відповідними рухами, імпровізувати. Слід підбирати для прослуховування знайомі та незнайомі дитині твори з класичного та сучасного дитячого репертуару. Не варто нав’язувати їй музичний супровід життєдіяльності, якщо вона цього не хоче.
Важливо інтегрувати музику з іншими видами мистецтва – образотворчою діяльністю, художньою літературою.
Ураховуючи, що молодший дошкільний вік сприятливий для становлення співочого голосу, співочих навичок дитини, прояву типу співочого голосу, дорослий створює сприятливі умови як для розвитку співочих можливостей дитини четвертого – п’ятого років життя, так і їх охорони – співочий голос ще слабкий, дихання коротке, артикуляція не чітка. Малюка привчають розмовляти спокійним тоном, не кричати, не надривати голосові зв’язки. Варто приділити увагу артикуляції, вмінню «розспівуватися». Хорові заняття доцільно поєднувати зі співом по підгрупах та індивідуально; пропонувати дитині для запам’ятовування, відтворення, наспівування доступні, з дитячим контекстом, приємні для слуху музичні твори.
Дорослий сприяє розвитку в молодшого дошкільника рухливості та вправності, як важливих для становлення особистості властивостей, «занурює» дитину в різноманіття музики, вправляє в підборі образних рухів, відповідних мелодій, що сприяють виразності її поведінки, навчає сприймати та відгукуватися на різні ритм і мелодію. Розвиває основні рухи, звертає увагу на пружність і легкість ходи, бігу, рухів рук та всього плечового поясу. Підтримує творчі прояви дитини, спонукає її рухатися довільно, в різному темпі. Дитина ознайомлюється з назвами та способами виконання різних основних і танцювальних рухів (високий крок, спокійна хода, легкий біг, м’який підскок, стрибки, прямий галоп, колихання рук, тощо). Прямий показ дорослого доречний лише на етапі розучування, засвоєння рухів. Вправляє в умінні використовувати різний простір приміщення – малий та великий, рухатися розкуто, плавно, різко, м’яко; контролювати свої рухи, розраховувати сили, поводитися безпечно. Навчає використовувати ігрові ситуації, в яких дитина бере на себе роль певного персонажа.
Дорослий організовує буття малюка таким чином, щоб він мав змогу грати на різних дитячих музичних інструментах. Гра як діяльність підбору на слух сприяє розвитку музичних здібностей, насамперед тембрового та мелодичного слуху, почуття музичного ритму. Варто приділити увагу навчанню молодшого дошкільника відтворювати рівномірну метричну пульсацію, оскільки сама вона є основою оволодіння ритмічним малюнком. Ефективний педагогічний прийом – спільне музикування дорослого та дитини на фортепіано чи будь-якому іншому клавішному інструменті. Підбір на слух сприяє формуванню імпровізації, творчого продуктивного компонента музичного мислення, без якого музична творчість неможлива. Варто частіше пропонувати вихованцям творчі завдання.
Дорослий організовує ігрове дійство дітей, опосередковане роллю та музикою; створює сприятливі умови для прояву власної індивідуальності, неповторності; використовує виховний потенціал даної музичної діяльності для корекції поведінкових проявів особистості, яка розвивається: «затиснута» дитина несподівано для себе і тих, хто її оточує, може вільно себе проявити в грі – драматизації. Вікові можливості молодшого дошкільника мають визначити тип і ступінь складності музичних ігор – драматизацій.
Старший дошкільний вік.
Музична діяльність.
Вікові можливості
Старший дошкільник уже має досить багатий життєвий і музичний досвід та захоплено слухає музику; емоційно яскраво реагує на неї, визначає загальний характер, настрій музичного твору, орієнтується не на один, а на два чи кілька засобів музичної виразності (темп і тембр; темп і динаміку; темп, тембр і динаміку водночас). У значної більшості дітей з’являється інтонаційно-мелодична орієнтація на музичне сприйняття, зростає здатність індивідуально інтерпретувати музику, виникають поза музичні образи та асоціації. Сприйняття музичного образу стає адекватнішим, розвиваються музичні здібності. Дитина диференціює різні жанри музичного мистецтва – інструментальну і вокальну музику, марш, пісню, танець, український танець, вальс, польку тощо.
Продовжують розвиватися голосові зв’язки, формуватися співочий апарат гортані, голос набуває нових можливостей, чистішим стає голосове інтонування мелодії. Більшість дітей відтворюють загальний напрям руху мелодії, а дехто з них чисто інтонує її окремі відрізки. Поліпшується артикуляція, зміцнюється і подовжується дихання. Ці вікові особливості уможливлюють виразне виконання нескладних пісень у зручній для дошкільника теситурі.
Дитина має різнобічний досвід музичної виразності руху: чує і може передати рухами в музиці не лише її загальний настрій, а й темп, динаміку, яскравий ритмічний малюнок, форму; відгукується на мелодію відповідними рухами всього тіла, вдається до музично-рухової імпровізації, створюють танцювальні композиції, виконує складний танець. Дошкільник оволодіває основними видами рухів(крок, біг, стрибки), його рухи стають більш координованими , ритмічними, виразними, хоча ще недостатньо легкі, пружні, спритні.
Формується здатність відтворювати, добирати мелодію на слух, прилаштовуватися до неї голосом, що дає можливість яскраво проявити себе в елементарному музикуванні. На основі діяльності підбору мелодії на слух триває формування дитячої інструментальної творчості, більшість дітей проходить мелодичний етап становлення імпровізації.
Дошкільник виконує ролі різної складності, запам’ятовує певний обсяг тексту, вивчає роль тексту, вивчає свою роль та роль партнера, виявляє творчу ініціативу критичність тощо. Він охоче відтворює рухи та дії, притаманні знайомим людям різного віку, статі, професії; наслідує тварин; передає жестами і мімікою людські емоції (співчуття, переляк, задоволення, тощо); охоче виступає режисером нескладної інсценівки, на власний розсуд використовує ігри та матеріали, імітує рухи та стани, корегує дії однолітків, передає колорит українських народних казок та творів інших жанрів, інтонує знайомі мелодії. Вокальні можливості дитини ще не великі, проте достатні для організації музичних ігор – драматизацій, групового і сольного співів.
Завдання розвитку
Надавати дитині можливість слухати досконалі за формою, доступні для розуміння сольні та хорові твори. Підтримувати бажання слухати музику, емоційно відгукуватися на неї, передавати свої враження; розвивати музичні здібності; спонукати самостійно визначати настрій, характер музичного твору та засоби музичної виразності; вчити слухати та диференціювати тембри провідних інструментів симфонічного оркестру (скрипкових, духових, ударних); розвивати вміння визначити жанрову належність музичного твору.
Виховувати бажання й уміння втілювати у творчому русі настрій, характер і процес розвитку музичного образу; супроводжувати слухання наспівуванням. Рухами, імпровізувати; «малювати» різні мелодії відповідним кольором, динамікою лінії, композиційною побудовою; складати про почуті мелодії казки віршики, коротенькі оповідання; використовувати знайомі мелодії в іграх – драматизація.
Удосконалювати артикуляцію голосних та приголосних, сприяти перенесенню у спів сформованих способів їхньої вимови. Використовувати вправи для вокального апарату, що сприяють формуванню резонансних відчуттів у співі; обережно розвивати співочий голос дитини відповідно до його діапазону; формувати основні співочі вміння.
Конкретизувати і закріплювати поняття «жанр» (марш, пісня, танець/ полька, вальс, народний танець); Сприяти становленню музично-рухової імпровізації в сюжетних етюдах; навчати музикального і виразного виконання різних видів основних і танцювальних рухів; удосконалювати техніку ви конання танцювальних рухів. Ознайомлювати з танцями різних жанрів та народів, використовувати «мову рухів» як основу їх осмисленого і виразного виконання. Вчити дитину цінувати свою рухову вправність та вправність інших людей, помірковано ставитися до недоцільних надмірних витрат рухової енергії. Підтримувати позитивний настрій від спілкування та злагоджених танцювальних рухів з однолітками.
Учити передавати на ударних дитячих музичних інструментах характер музики; мелодію, акомпанувати; створювати оркестри та ансамблі дитячих музичних інструментів, закріплювати навички спільної гри, розвивати почуття ансамблю. Час від часу залучати до диригування оркестром дитячих музичних інструментів. В процесі гри на дитячих музичних інструментах розвивати творчу активність, уяву і фантазію дошкільника. Викликати естетичну насолоду від звучання різних музичних інструментів, радість від власної спроможності та відчуття своєї єдності з однолітками.
В музичних іграх – драматизаціях формувати уміння відтворювати характерні відносини осіб, ролі яких виконуються; удосконалювати інтонаційну виразність діалогічного мовлення, вміння зачекати, допомогти, підтримати партнера – однолітка; сприяти формуванню вміння передавати засобами музичної гри – драматизації колорит українських народних казок; орієнтуватися в особливостях персонажів гри й знаходити для них відповідні пантомімічні, мімічні та інтонаційні характеристики; спонукати до самостійного придумування та розігрування казок і подій реального життя (під акомпанемент дорослого); підтримувати бажання та розвивати вміння створювати та добирати атрибутику для відтворення художніх образів.
&nbfont-size /nbsp;: 14ptnbsp;sp;
Організація життєдіяльності
Батьки і педагоги виважено ставляться до вибору дитиною бажаних для прослуховування музичних творів, пропонують її увазі не лише легку ритмічну дорослу музику, а й класичну та дитячу. Вони вправляють дошкільника у визначенні жанру музичного твору, називанні інструмента, на якому він виконується; відгадувати п’єси, включені до музичної вікторини. Варто широко використовувати музику в аудіо - та відеозаписах; організовувати перегляд доступних дітям за змістом оперних і балетних вистав, відвідування концертів, музеїв. Важливо навчити дитину розрізняти «музику природи» - співи птахів, звуки різних комах, шелест листя дерев та хвиль води тощо, порівнювати природну музику зі створеними людьми мелодіями, знаходити в них спільне та відмінне.
У різних сферах життєдіяльності дорослий використовує високохудожню музику з яскравими образами, різними настроями, під яку можна по-різному відтворювати ходьбу, біг, стрибки, рухи рук, тощо. Доцільно використовувати музично-рухову імпровізаціnbsp; На дідове полечко,div class=ю в сюжетних етюдах задля стимулювання індивідуальних творчих проявів дитини. Створювати умови для вправляння дошкільника в умінні вільно і природно рухатися під музику в присутності інших людей, переживати при цьому радісні почуття.
В умовах сім’ї та освітнього закладу дорослий розвиває вокальні данні дошкільника, його музичні та акторські здібності – навчає стежити за постановою, дивитися в очі слухачам, не напружувати міміку, супроводжувати спів рухами і жестами, що відповідають жанру, жанру музики. Батьки і педагоги вправляють дитину в умінні співати дзвінко, легко, правильно інтонувати мелодію без викрикувань. Особливої уваги потребує артикуляційний апарат дитини: треба їх вчити вільно тримати нижню щелепу, активно діяти губами, не напружувати гортань, цінувати і берегти свій співочий голос. Викликати в дошкільника піднесене радісне самопочуття під час співу, вчити сприйнятливості до емоційної реакції на нього слухачів. Залучати дитину до спільних з дорослим, однолітками співів; привертати увагу до відмінностей голосових можливостей різних людей. Сприяти виникненню бажання придумувати нескладні мелодії.
У ході музикування на різних дитячих інструментах дорослий разом з дитиною шукає варіанти оркестрування того чи іншого твору, зіставляють його з оригіналом; заохочує ініціативу й творчі прояви дитини в імпровізації й підборі мелодії на слух; розширює уявлення про жанри та характер музичних творів, виважено добирає музичний матеріал, включає в нього невеликі, проте виразні та яскраві мелодії, знаходить оптимальні для різних дітей засоби понуки їх до виконання музичних п’єс. Показниками створення розвивального музичного середовища є: бажання дошкільника грати на різних дитячих інструментах, виділяти та відтворювати ритмічний малюнок п’єси, здатність диференціювати правильне та неправильне звукоутворення; підбирати на слух нескладні мелодії, виконувати музичний твір в ансамблі та оркестрі, визначити його форму, імпровізувати, самостійно диригувати оркестром чи ансамблем дитячих музичних інструментів, радіти спільній з однолітками музичній діяльності.
З метою розвитку в дошкільника вміння виконувати під музику різні ролі. Дорослі організовують різні ігри – драматизації, добирають до кожної відповідні засоби виразності; навчають «входити» в несхожі за характером ролі, диференціювати їх за морально – етичними особливостями, складністю, наближеністю до реалій сучасного життя, тощо. Доцільно, щоб рольову палітра передбачала інтеграцію різних видів мистецтва – включала не лише рухи, а і слово, спів, гру на дитячих музичних інструментах, малювання, тощо. Дорослий заохочує творчість дитини, підтримує ініціативи, схвалює вдале виконання ролі, відмічає наявність – відсутність імпровізації. Він залишає дошкільникові право на помилку, не дорікає за неї, підтримує бажання продовжувати гру – драматизацію, допомагає зрозуміти помилку та причини її виникнення, висловлює довіру його можливостям.
